Розглянуто особливості зображення категорії каузативності у науково-технічних статтях. Проаналізовано такі поняття, як причетність, обумовленість, причина, причинність, каузальність та каузативність, а також пов'язані з ними категорії. Каузація вважається окремим випадком обумовленості. Досліджено зв'язок між причинно-наслідковими відношеннями та іншими видами відношень обумовленості, які поділено на дві групи відповідно до типу модальності. Висвітлено способи вираження та маркування каузальної семантики на лексичному, синтаксичному та текстовому рівні. Розглянуто тематичний, ланцюговий та паралельний типи зв'язку всередині складного синтаксичного цілого в якості інструмента реалізації причинно-наслідкових відношень на текстовому рівні. Увагу приділено складним синтаксичним цілим з відношенням аргументації та пояснення. Представлено перехід з синтаксичного рівня на текстовий та навпаки за допомогою семантично еквівалентної трансформації. Показано схожість та різницю між такими формами когнітивного компоненту когнітивного дискурсу, як аргументація та пояснення. Проаналізовано аргументацію через пояснення як окремий випадок аргументації. Крім того, розглянуто модель наукового пояснення та проведено її порівняння з моделлю аргументації. Висвітлено роль аналогії як спеціального прийому переконання. Показано класифікацію аналогії та виділено її типи, які використовуються у науковій аргументації. Наведено приклади з науково-технічних статей в області акустичних досліджень.

Висвітлено шляхи розв'язання проблеми об'єднання студентів з різними здібностями в одному процесі навчання іноземної мови у вищому навчальному закладі технічного спрямування. Для того, щоб виокремити різні типи інтелекту студентів, використовується теорія множинного інтелекту Гарднера. Як критерій такого розподілу розглядається домінувальний перцептивний канал або перцептивна модальність, відповідно до якого розрізняють візуалів, аудіалів та кінестетиків, що збігається з трьома видами інтелекту. Теорія множинного інтелекту додає до цієї класифікації такі типи, як: вербальний, логічний, інтерперсональний або внутрішньоособистісний, інтраперсональний або міжособистісний та натуралістичний. Описано особливості кожного з типів і відповідні методи навчання. З метою ефективного залучення названих типів студентів до навчального процесу запропоновано такі шляхи його побудови, як проектно-орієнтовне навчання та проблемно-орієнтоване навчання. У першому випадку розглянуто два підходи, а саме: заняття, у центрі яких знаходиться викладач, і заняття, у центрі яких знаходиться студент. З погляду проблемно-орієнтованого навчання розглянуто метод побудови індивідуальної освітньої траєкторії та метод занурення студентів у штучно створену проблемну ситуацію. Згадано та порівняно методи проблемно-орієнтованого навчання у різних класифікаціях. Обговорено три стадії побудови індивідуальної освітньої траєкторії, які відповідають трьом фазам когнітивного акту. Висвітлено елементи згаданих вище підходів, які широко використовуються викладачами іноземної мови у сучасний вищих навчальних закладах.